Тетяна Пахомова — українська письменниця, що дебютувала влітку 2016 року своїм романом «Я, ти і наш мальований і немальований бог» і отримала першу премію літературного конкурсу «Коронація слова». У новому її романі події розгортаються в Польщі, для якої ХVIII сторіччя стало часом найстрашніших випробувань. Читач стане свідком історії, яка знову й знову повторюється — з іншими людьми, в інші часи, в іншій країні... Свого сина і спадкоємця величезних статків та галицького Версалю — родового гнізда, заснованого ще коронним гетьманом, Потоцькі назвали Щенсним, латиною — Феліксом. Щасливим... Оповитий родинною славою, ореолом поваги й заздрості, він мусив одружитися із Жозефіною Мнішек і стати польським королем. Важкою була ця ноша для мрійливого юнака. Гоноровий шляхтич батько, який вершив долі сотень тисяч людей, та амбітна і свавільна мати з малих літ ліпили з нього майбутнього володаря, відгризаючи, як вовки, кожний прояв милосердя й людяності. Бо світом правлять не вони, а влада і гроші... Та якось при дорозі молодий Потоцький зустрів прекрасну лісову мавку — синьооку красуню Гертруду. І вперше пішов проти волі батьків, закохавшись і таємно одружившись. Тим самим поклав на терези історії не владу, гроші й любов, а майбутнє вільної Польщі... (Tetjana Pahomova — ukraїns'ka pis'mennicja, shho debjutuvala vlіtku 2016 roku svoїm romanom «Ja, ti і nash mal'ovanij і nemal'ovanij bog» і otrimala pershu premіju lіteraturnogo konkursu «Koronacіja slova». U novomu її romanі podії rozgortajut'sja v Pol'shhі, dlja jakoї HVIII storіchchja stalo chasom najstrashnіshih viprobuvan'. Chitach stane svіdkom іstorії, jaka znovu j znovu povtorjuєt'sja — z іnshimi ljud'mi, v іnshі chasi, v іnshіj kraїnі... Svogo sina і spadkoєmcja velicheznih statkіv ta galic'kogo Versalju — rodovogo gnіzda, zasnovanogo shhe koronnim get'manom, Potoc'kі nazvali Shhensnim, latinoju — Felіksom. Shhaslivim... Opovitij rodinnoju slavoju, oreolom povagi j zazdrostі, vіn musiv odruzhitisja іz Zhozefіnoju Mnіshek і stati pol's'kim korolem. Vazhkoju bula cja nosha dlja mrіjlivogo junaka. Gonorovij shljahtich bat'ko, jakij vershiv dolі soten' tisjach ljudej, ta ambіtna і svavіl'na mati z malih lіt lіpili z n'ogo majbutn'ogo volodarja, vіdgrizajuchi, jak vovki, kozhnij projav miloserdja j ljudjanostі. Bo svіtom pravljat' ne voni, a vlada і groshі... Ta jakos' pri dorozі molodij Potoc'kij zustrіv prekrasnu lіsovu mavku — sin'ooku krasunju Gertrudu. І vpershe pіshov proti volі bat'kіv, zakohavshis' і taєmno odruzhivshis'. Tim samim poklav na terezi іstorії ne vladu, groshі j ljubov, a majbutnє vіl'noї Pol'shhі...)